Музичний сд диск DEEP PURPLE Shades of Deep Purple (1968) (audio cd)

Набирай lovemusic.kiev.ua Знайдеш більше цікавішого.

DEEP PURPLE Shades of Deep Purple (1968)

Tracklist:

01. And The Address (Blackmore / Lord)
02. Hush (South)
03. One More Rainy Day (Lord / Evans)
04. Prelude:
a). Happiness (Lord / Evans / Simper / Blackmore)
b). I'm So Glad (Skip James)
05. Mandrake Root (Blackmore / Evans)
06. Help (Lennon / McCartney)
07. Love Help Me (Blackmore / Evans)
08. Hey Joe (Roberts)

Bonus Tracks:
09. Shadows (Album Out Take)* (Lord / Evans / Simper / Blackmore)
10. Love Help Me (Instrumental Vsn.)* (Blackmore / Evans)
11. Help (Alternate Take)** (Lennon / McCartney)
12. Hey Joe (BBC Top Gear Session 14/1/69)** (Roberts)
13. Hush (Live US TV 1968)** (South)

* = first time on CD. ** = previously unissued.

Rod Evans – Vocals
Ritchie Blackmore – Guitar
Jon Lord – Keyboards
Nicky Simper – Bass Guitar
Ian Paice – Drums

Album Features
UPC: 724349833623
Artist: Deep Purple
Format: CD
Release Year: 1968 (Remaster 7 Feb. 2000)
Record Label: Parlophone Records Ltd.
Genre: Rock, Classic Rock

Більшість знають і люблять «темно-пурпурових» за альбоми «In rock», «Fireball» та «Machine head», що стали класикою не тільки року, а взагалі світової музики в цілому. Однак мало хто згадує, з чого ж все починалося. І абсолютно незаслужено. Але ж до випуску своїх шедеврів у дискографії «DEEP PURPLE» було три цікавих альбоми, що здобули достатню популярність. Всі три альбоми з Родом Евансом та Ніком Сімпером вельми і вельми хороші. У всякому разі, вони не сильно поступаються наступним з Гілланом. Дебютний «Shades of Deep Purple» був записаний всього за 18 годин і слухається на подив свіжо досі. Як кажуть, вчіться, молодь! Половину композицій займають кавери, свій матеріал представлений двома піснями та двома інструменталами.
Як не дивно, у себе на батьківщині «DEEP PURPLE» не отримали бажаного визнання з виходом «Shades of Deep Purple» ні серед слухачів, ні серед критиків. Один з журналістів (ще музикант та співак) впливового рок-журналу «NME» Mick Farren так описав свої враження: «Єдине чого я так і не вловив, так це самої музики. Запам'ятався лише помпезний шум, який можна назвати чимось середнім між отстойною оперою та звуком бомбардувальника, який приземляється». Мабуть заздрив…